La guerra in Ucraina colpisce popolazioni, terre ed economie (anche la nostra). Ma, qualsiasi cosa voglia ottenere Mosca, la Russia pagherà un prezzo altissimo, per molto tempo. Non fosse che per questo, chiediamo anche noi al Cremlino, nel nostro piccolo, di fermarsi.
Caro Signor Putin,
(“caro”, naturalmente, perché stai costando caro a tutti) già lo sai, come sappiamo che “operazione speciale” è un eufemismo propagandistico, ma modestamente lo ripetiamo anche noi: hai scatenato una guerra devastante.
E non c’interessano, qui, presunte ragioni e presunti torti, bensì ricordarti perché e per chi questo conflitto risulterà devastante, a prescindere dal modo in cui finirà.
Com’è ovvio riempirà di distruzione l’Ucraina – l’ha già fatto, lo sta facendo -, disseminando morte e macerie fisiche, economiche, morali.
Colpisce e colpirà a fondo noi, tutta l’Europa, buona parte del Mondo. Il conto già lo pagano i soliti, la povera gente, le aziende, i lavoratori.
Ma ci preme, soprattutto, per mostrarti l’assurdità della guerra, di ogni guerra, ricordarti cosa accadrà al tuo Paese, al tuo popolo e alle sue generazioni più giovani. Non crediamo t’interessi di noi, ma presta orecchio al nostro appello, finché ancora le speranze di un buon domani per loro non siano ridotte in polvere dai cingoli dei tuoi tank.
L’isolamento internazionale, dei commerci e degli scambi, ma soprattutto delle idee, delle opportunità. Non finirà con una tregua o un cessate il fuoco.
Il drastico ridimensionamento degli acquisti di gas e petrolio da parte dei tuoi (ex) partner più ricchi e più spreconi (noi, l’Occidente). Le esportazioni russe dipendono per oltre il 50% da quello. E non raccontarci che compenserai aumentando le vendite a Cina, India ecc: quelli, la prima già lo fa, ti prenderanno per la gola con le tariffe, sfruttando il tuo bisogno.
La Cina, poi, non aspetta altro per inglobare pezzi di Russia “economica”. Sei già il junior partner, nella vostra precaria intesa: ti lasceranno forse le armi, per fare la faccia brutta, ma ti metteranno un bel collare. Che spreco: una guerra per tornare impero che relegherà la Russia a braccio violento di altri.
E il vostro PIL? Era già simile a quello spagnolo. Calando di almeno il 10% grazie alle sanzioni vi porterà ancor più giù, sotto il Brasile, sotto l’Australia. Quando potrete tornare a crescere?
Dei dispetti agli oligarchi ci frega poco: ma come farete fuori dallo SWIFT (in parte), con l’ostracismo delle imprese occidentali e nei confronti di quelle russe, il blocco dei flussi finanziari verso l’estero e tanto altro?
Torna a ragionare da persona intelligente, Vladimir Vladimirovich, te lo chiediamo non solo ma anche per la tua gente, per i russi. Una vecchia canzone, alla fine della Guerra Fredda, diceva “I hope the russians love their chidren too”. Noi lo sappiamo per certo: i russi amano i loro figli. E, forse, a modo tuo, li ami anche tu. Fermati prima che sia troppo tardi.
Cosimo Cordaro – Direttore editoriale
Hey, Mr Putin!
Война в Украине затрагивает население, земли и экономику (в том числе и нашу). Но чего бы Москва ни хотела добиться, Россия заплатит за это очень высокую цену, причем расплачиваться будет долго. Хотя бы по этой причине мы тоже по-своему просим Кремль остановиться.
Дорогой г-н Путин, (“дорогой”, конечно, потому что вы всем дорого обходитесь) вы, конечно же, как и мы, знаете, что “спецоперация” – это пропагандистский эвфемизм, но скромно повторим следующее: вы развязали разрушительную войну .
И здесь нас не интересует, кто предположительно прав и кто виноват, нам важно заставить вас задуматься о следующем: почему и для кого этот конфликт будет разрушительным, не зависимо от того, чем он закончится.
Очевидна его разрушительная сила для Украины. Мы уже видим, как он сеет смерть, оставляет за собой физические, экономический и моральные руины.
Он уже затрагивает и еще глубоко коснется нас, всю Европу, большую часть мира. За него уже платят обычные люди, бедняки, предприятия, рабочие.
Но прежде всего мы стремимся показать вам абсурдность войны, любой войны. Подумайте о том, что будет с вашей страной, вашим народом и его молодым поколением. Мы вас наверняка не интересуем, но прислушайтесь к нашему призыву, пока надежды на светлое будущее вашего народа еще не развеяны в прах гусеницами ваших танков.
Международная изоляция торговли и обменов, но прежде всего идей и возможностей. Это не закончится перемирием или прекращением огня.
Резкое сокращение закупок газа и нефти вашими самыми богатыми и самыми расточительными (бывшими) партнерами (мы, Запад). Российский экспорт более чем на 50% зависит от них. И не говорите нам, что вы компенсируете это увеличением продаж в такие страны, как Китай, Индия и т.д.: они, и первая уже это делает, возьмут вас за горло тарифами, наживаясь на вашей потребности.
А как у вас с ВВП? Он уже был на уровне испанского. Если из-за санкций он упадет хотя бы на 10%, это опустит вас еще ниже, где-то под Бразилию, под Австралию. Когда вы снова сможете начать расти?
Нам плевать на недовольство олигархов: но как вы разрешите проблемы со SWIFT (частично), с остракизмом западных компаний и действиями в отношении российских компаний, с блокировкой финансовых потоков за границу и многим другим?
Вернитесь к разумному мышлению, Владимир Владимирович! Мы просим об этом не только вас, но и ваш народ, русских. В старой песне конца холодной войны говорилось: “I hope the russians love their chidren too” («Надеюсь, русские тоже любят своих детей»). Мы точно знаем: россияне любят своих детей. И, возможно, по-своему, вы их тоже любите. Остановись, пока не поздно.
Cosimo Cordaro – Редакционный директор
Hey, Mr Putin!
Війна в Україні торкається населення, землі та економіки (зокрема і нашої). Але чого б Москва не хотіла досягти, Росія заплатить за це дуже високу ціну, причому розплачуватися буде довго. Хоча б із цієї причини ми теж по-своєму просимо Кремль зупинитися.
Дорогий пане Путіне, (“дорогий”, звичайно, тому що коштуєте ви всім дорого) ви, звісно, як і ми, знаєте, що “спецоперація” – це пропагандистський евфемізм, але скромно повторимо: ви розв’язали руйнівну війну.
І тут нас не цікавить, хто імовірно має рацію і хто винен, нам важливо змусити вас замислитися про наступне: чому і для кого цей конфлікт буде руйнівним, незалежно від того, чим він скінчиться.
Очевидною є його руйнівна сила для України. Ми вже бачимо, як він сіє смерть, залишає за собою фізичні, економічні та моральні руїни.
Він уже зачіпає і ще глибоко торкнеться нас, усю Європу, більшу частину світу. За нього вже платять звичайні люди, бідняки, підприємства, робітники.
Але насамперед ми прагнемо показати вам абсурдність війни, будь-якої війни. Подумайте про те, що буде з вашою країною, вашим народом та його молодим поколінням. Ми вас, напевно, не цікавимо, але прислухайтеся до нашого заклику, поки надії на світле майбутнє вашого народу ще не розвіяні на порох гусеницями ваших танків.
Міжнародна ізоляція торгівлі та обмінів, але насамперед ідей та можливостей. Це не закінчиться перемир’ям чи припиненням вогню.
Різке скорочення закупівлі газу та нафти вашими найбагатшими та найбільш марнотратними (колишніми) партнерами (ми, Захід). Російський експорт більш ніж на 50% залежить від них. І не кажіть нам, що ви компенсуєте це збільшенням продажів у такі країни, як Китай, Індія тощо: вони, і перша вже це робить, візьмуть вас за горло тарифами, наживаючись на ваших потребах.
Таким чином Китай іншого і не чекає, як приєднати до себе частини «економічної» Росії. Ви вже його молодший партнер: можливо, вам і залишать зброю, щоб залякувати нею сусідів, але за це вам надягнуть гарний нашийник. Яке марнотратство: війна за повернення до імперії, яка віддасть Росію у насильницькі руки чужинців.
Як щодо вашого ВВП? Він уже був на рівні іспанського. Падіння щонайменше на 10% через санкції призведе до вашого подальшого опускання, десь під рівень Бразилії або Австралії. Коли ви знову розпочнете рости?
Нам начхати на невдоволення олігархів: але як ви вирішите проблеми зі SWIFT (частково), з остракізмом західних компаній та з заходами щодо російських, з блокуванням фінансових потоків за кордон та багатьом іншим?
Поверніться до розумного мислення, Володимире Володимировичу! Ми просимо про це не лише вас, а й ваш народ, росіян. У старій пісні кінця холодної війни говорилося: “I hope the russians love their chidren too” (“Сподіваюся, росіяни теж люблять своїх дітей”). Ми достеменно знаємо: росіяни люблять своїх дітей. І, можливо, по-своєму ви їх теж любите. Зупиніться, доки не пізно.
Cosimo Cordaro – Директор редакції
